Почалася подорож, на дві ночі та два дні, увечері п'ятниці з електрички до Полтави.
Порожній вагон, вікна всі відкриті, зайняв місце одразу біля входу/виходу - отлічно. Та згодом люди заполонили всі сидіння.
Хтось дивиться кіно, хтось розмовляє шумно, кондуктор "розбороняє" трьох друзів-незнайомців. Квиток у них один на трьох, як і пляшка півасіка.
І знов вагон, майже, порожній, сонце сіло, а двійко з трьох не сплять, не сидять, не лежать, постійно вовтузяться .
Проспали станцію свою, приїхали в Полтаву незадоволені були, бо кондуктор їх не розбудила.
В Полтаві, я по ночі поїхав на місце ночівлі на берег Ворскли.
Ранок першого дня чудово почався з кави та прохолодної Ворскли, а далі почалися пригоди ...
Не встиг на електричку де мав доєднатися до основної групи і доїхати до ст. Гоголеве.
І от я своїм ходом 78 км. по сонцю, проти вітру, підйоми-спуски шпарю, бо впєрєді маячить Короленкова дача ...
Поїхав до Великих Сорочинець, де мав стати на маршрут з групою, та на пів дорозі стало ясно, що не встигаю. Змушений був їхати прямо на дачу Короленка, що в селі Покровське.
Приїхав раніше запланованого чим не аби як здивував жіночку, яка готувалася до прийому гостей за півтори години.
Минули ті хвилини швидко, народу з'їхалось чи мало з усієї Полтавщини, на столи поставили наїдки, узвар у глеках холодненький і почалося дійство ...
Сім'я Короленка, у виконанні акторів театру #Малафея, розповіли про "дачу".
Підвечеряли, загальне фото і відео зробили та й до місця табору спустилися на берег Псла. Наметове містечко , нові знайомства, дорослі ігри, пісні під гітару навколо багаття ...
День другий. вертаюсь додому своїм ходом, та їду не сам, а в компанії нового друга і кілометри минають не помітно.
Сонце, потік асфальту, де-не-де річка невеличка з коровами і молодими гусьми, морозиво, три краплі з неба, вечірня прохолода , місяць молодий і ми вдома.
То були чудові вихідні. Побачив знайомий, познайомився з новими, такими ж дивними, як і я ...